Йому здавалось,що саме він та персона,що змінить усю історію української літератури!
-Та Лесю Українку мені в дочки-матері! Я геніальніший,ніж Франко,Стус та Симоненко разом взяті! - часто повторював він, написавши два рядки одного зы своїх верблібрів про любов та алкоголь,власне, лише про це Гарік і міг писати,бо навчався на українській філології.
Як заведено усім молодим та перспективним митцям у Гаріка була своя тусовка - 5 друзів,які таємно вважали себе невизнаними геніями,неуміло пишучи ті ж таки вербліри про любов та алкоголь,іноді додаючи туди придумані історії про неіснуючих палких коханок,які, нібито, не дають їм покою ні в день, ні в ночі.
Ну а як же прожити теперішнім творцям без свого пабліку "Вкантактє" чи Фейсбуці, названого дивною сполукою слів а-ля "блукаючі провідники" або "концепція вітру",яка здається загадковою для милих дівчаток та інших прихильників цих непересічних поетів.
Гарік казав: "Головне,вдало підібрати картинку,візуальне оформлення - це річ визначна - так мені казали на тренінгах з ПіаРу".
- Так-так,- кивали Гаріку друзі електроніки та економісти, і продовжували писати вірш за віршем,поки Гарік підбирав до їхньої писанини фото дівчат з оголеними плечима,холодного дощу,потягів,кави та бокалів з вином,не надто вчитуючись у вірші колег.
-Яка різниця про що вірш? Головне вдале візуальне оформлення,- гордо виправдовувася Гарік.
- Так-вкотре поважно кивали друзі,поки милі підписниці та худорляві,зневірені в собі підписники репостили собі на стінки їхні вірші,не читаючи,і власне не надто переймаючись змістом.
Часом,коли хлопцям ставало нудно і до їхніх горл підступала зневіра у своїй геніальності - вони організовували зустріч поетів або спамили своїм знайомим творцям підписуватися на їхній паблік. Так і виникає, що "блукаючі провідники" " репостять "гарячий чай на старих матрацах". Час від часу Гарік все-таки влаштовував зустрічі,якщо не зі своїми друзями-геніями,то за їх сприяння, робив велику зустріч усіх місцевих творців і до них наближених.
Гарік обирав затишну кав'ярню,де б уся ця пубіка виглядала органічно,оголошував вільний мікрофон,а поза конкуренцією ставив себе та своїх друзів, і чекав,поки всі охочі похизуватися та заявити про себе зареєструються і прийдуть на зустріч. Ласих на такі пропозиції хоч відбавляй,тому Гарік ніколи не переймався,що щось не вийде. Тим більше після тренінгу з ПіаРу для нього не було нічого неможливого.
Гарік любив книжки,точніше, він любив їх читати через те,що потім можна про це розповісти своїм друзям,або згадати про головного героя у вірші,щоб здавалось ніби він і справді усе зрозумів і переосмислив. На читання він одягав чорного капелюха,щоб в разі оплесків його знімати і кланятись,картату сорочку,яку купив якось на секонді, оливкові штани,що мама привезла зі Словаччини і звичайно чорні конверси,що робили його особливим,неформальним та стильним. Довершували образ пачка цигарок і синьо-зелений рюкзак,де Гарік носив блокнот,ручку і.... Біблію(так і хочеться сказати),але розчарую - ще один блокнот. Записників у Гаріка було багато,усі родичі та друзі знали про його неймовірний талант, тому на всі свята дарували письменницькі атрибути : то блокнот, то ручку,то пляшку коньяку,як коли пощастить,словом. Коньяк він випивав відразу,а от канцелярщини завжди було вдосталь.
Так от, Гарік вихвалявся,що скоро видасть свою збірку,що викладачка на його факультеті, просто в захваті від його творчості, і радить це читати всім своїм 60-річним подругам,які безумовно теж в захваті, і вже почали організовувати фан-клуб його імені.
Мотивований цим,Гарік як організатор, розпочинав зустріч,брав свій блокнотик,відкидав з чола свої кучері,гордо піднімав голову,мов виконує космічну місію і починав читати:" твоя нога беззахисно боса,
моя рука беззахисно вдягнена
у кляті в*язниці-
рукавиці...
шпиці,шпиці,велосипедів
пролітають вулицями
потрапляють в ями,
не знаю куди дітися нам з вами
краще розділитися
краще не бачитися
не митися
не вдягатися
в ліжку залишатися
і кохатися-кохатися-кохатися".
Усі аплодували,і Гарік міг з чистою совістю зняти капелюха.
"Хто тут папа?"- думав Гарік кланяючись,і надягав капелюха,щоб надати слово своїм колегам,яким,на його думку,аплодували вдвічі менше, і чий талант був, як мінімум, перебільшений,як максимум, відсутній взагалі.Але такого сказати не можна,особливо про своїх вдячних слухачів. Кому ж тоді писати,хто ж буде приходити і аплодувати? Без них навіть капелюха не буде приводу зняти. Тому Гарік мовчав і пригощав усіх кавою та глінтвейном. Відповідно, всі поважно сьорбали і стримано аплодували творцям,які читали не зупиняючись - один за одним кланялись,шуршали блокнотами,намагались жартувати, бути брутальними та показово байдужими.В решті-решт кожен,стоячи з блокнотом,де недбало широким чи мілким почерком написані вірші та інші форми виразу свого Я,думав,що саме він тут "папік", він "зірка цієї вечірки",що це саме йому аплодує Гарік,що саме через його тут присутність усім роздають безплатний глінтвейн,а значить його вірші,його творчість,то в перспективі,безцінна спадщина української літератури.
"О,це свято самолюбстваа та амбіцій,як вони всі там ніжаться в аплодисментах,якими б не щирими та натягнутими вони не були,як вони ловлять кожну посмішку глядача,аби лише не забути строфу свого вірша,яка по суті справи, змісту не змінює у їхньому випадку,- з насмішкою думав Гарік, - наївні,дурненькі, лише одиниці з вас стануть по-справжньому знаковими,і ці одиниці - це,власне я!-доходив Гарік до,здавалось, логічного висновку,а потім попускався і додавав, - ну можливо ще мій друг з факультету електро-зварювання,але більше ніхто - закінчував свої роздуми Гарік, закривав очі,допивав коньяк і завершував літературну зустріч.
- Дякую усім присутнім,що послухали. Пам'ятайте,ви перебуваєте в одному приміщенні з майбутнім української літератури,її цвітом. На ваших очах твориться історія.
- Не доведи Господи! - хтось трагічно вставив ремарку і пішов геть.
Запала безжасліна тиша.Гарік усміхнувся і махнув рукою,мовляв заздрісники,що з них візьмеш,що вони вміють крім своїх задрощів та саркастичних викриків. Всі погоджувались,обіймали Гаріка,дякували за вечір,залишали за собою купи брудного посуду на столах та несли з собою таку ж купу наговорених за вечір лексем в голові.
- Як він міг таке сказати! Невдячний боягуз!Естет недороблений!Звідки він виліз! З цього часу встановлю фейсконтроль! Кожному перед входом зачитуватиму уривок свого найкращого верблібру,якщо сподобається - вхід безплатний,не сподобається - кроком руш на вихід,або плати 40 гривень за поетичний мазахізм!! - розмахував в гніві Гарік кістлявими руками перед своїми друзями. Їхня дорога була довга,останні гроші витрачені на дорогий коньяк та вино,щоб виглядати інтлігентно,тому залишалось йти на свої спальні райони, говорячи про своїх фанаток,таємничих коханок,еротичні сни та недоукладені збірки віршів,які в майбутньмоу обов'язково стануть знаковими...І невідомо,що з цього переліку було найбільше правдивим коханки,збірки чи, все-таки, еротичні сни.
Немає коментарів:
Дописати коментар