Ромео та Джульєтам

Скільки на світі існує Джульєт? Скільки я їх знаю,скільки з них зневірювались у своїх Ромео,скільки, помираючи від болю,приходили до мене додому і зволожували сльозами мої светри та подушки,наповнювали ними чарки з вином та горнятка з кавою, заїдаючи це все солодкими цукерками або солоним сиром сулугуні. Скільки з пристрастних Ромео відчайдушно лаяли своїх Джульєт,нарікали на їхню мінливість,заливали алкоголем гіркоту розлук і запитували: «Ну ти ж теж,дівчина,ну поясни,чому вона так вчинила,чому пішла,чому втекла,чому образилась?»

- Звідки мені знати? — відповідаю. - Я сама іноді не розумію,чому когось залишаю,сама час від часу задумуюсь над справжніми мотивами своїх вчинків,то що можу відповісти тобі, як можу судити твоїх Джульєт і їхні мотивовані емоціями та дитячими страхами дії,які запускають такі жахливі процеси у твоєму житті.

Насправді, ці сотні історій, які я слухала на тісних кухнях від друзів, в потягах від випадкових попутників, краєм вуха чула від пасажирів у громадському транспорті, які, врешті-решт, доводилось переживати самій — це далекі відгоміни найсумнішої оповіді на світі, віддалене копіювання шекспірівської моделі поведінки закоханих. Не дарма зараз вчені хочуть розкопати його останки,щоб визначити,який він мав раціон, і чи курив марихуану. Щось та смислив пан Вільям в коханні,знав якісь потаємні секрети,зашифрував їх між рядків і тепер,можливо,якщо їсти те що і він, можна довідатися їх,напевно,саме так думають вчені,коли роблять такі заяви,бо чим ще можна мотивувати подібні речі?

Кохання — завжди включає у себе трагедію. Вона може бути приводом для поєдання сердець,а може  зіпсувати ідилію,випробовуючи закоханих на міцність. Згадайте скільки трагічності було в казках нашого дитинства,коли умовно кажучи, хлопець Іван мав пройти цілу купу випробувань — за три-дев'ять земель піти, Змія-Горинича побороти,з Бабою Ягою спільну мову знайти,червоні черевички дістати,чорта осідлати і Чахлика-Невмирущого здолати. Лише після цього Іван мав право бути поряд з коханою,отримавши ще півцарства в придачу,за чесно виконане завдання перед Батьківщиною. От і досі так — сценарій будь-якого фільму про кохання можна спрогнозувати: випадкове знайомство; щасливі безтурботні дні разом; трагедія,яка зводить все щастя на нівець; щаслива кінцівка (весілля,воз'єднання,усмішки,поцілунки). Власне,якщо подумати, то і в Шекспіра не все так трагічно. Саме завдяки смерті двох закоханих роди Монтеки та Капулеті нарешті возз'єднуються  і ставлять на могили своїх дітей по золотому пам'ятнику. Ще один закон кохання: кохання рятує все від ворогуючих родів до воюючих країн. Всі причини наших бід в нестачі любові один до одного, у всеохопній ненависті та заздрості. Думаю,саме це Шекспір і мав на увазі,думаю у Ромео та Джульєти були зовсім інші плани щодо примирення своїх родів,але творець задумав інший "хеппі енд", набагато дієвіший та переконливіший.

Але ж як багато могло б змінитись,як би Лоренців лист дійшов вчасно,якби Ромео знав,що насправді Джульєта не померла,що вона оживе,що потрібно почекати,і тоді можна буде втікати разом, змінити ім'я,змінити прізвища,забути про свої роди,ворожнечу та декілька трупів залишених позаду, і жити поживати під пекучим сонцем Італії,згадуючи молодість,вирощуючи виноград,бавлячись з дітьми. Після такого отруївся б Шекспір. Він би не витримав і точно почав би курити марихуану. 

- Де атрибутика смерті — отрути,поєдинки та блискучі леза кинджалів? Де твоя самопожертва Джульєто,коли ти робиш пасту своєму Ромео? А ти Ромео? Де твоя шпага? Де вогонь в очах? Де відвага?» - запитував би у щасливого подружжя Шекспір, спершись на дерев'яну лаву у їхньому скромному помешканні.- Що ви зробили з трагедії? Чому замість слідів крові на підлозі,сліди від томатної пасти на рушниках?

- Пане Вільяме,але це ж справжнє життя. Ми живемо в спокої,подалі від своїх ворогуючих сімей і метушні,виховуємо дітей,запрошуємо на вечерю сусідів, пам'ятаємо минуле,пишемо листи Лоренцо. І ви якось заходьте на вечерю,як матимете час.

- Геть звідси — вижене їх Шекспір. - Відтепер ви не герої трагедії,ви майбутні герої мелодрам,ви прості жителі Італії. Ваша місія не виконана — ваші роди і далі дірявлять один одного шпагами,бруднячи вулиці Верони у відтінки червоного і чорного.

Ромео обійме Джульєту,і вкаже письменнику на вихід - Шекспір голосне стукне дверима.

- Нехай буде проклятий побут,нехай лише справжнє кохання зможе поборотися з ним. Нехай не буде спокою ні Джульєтам, ні Ромео,нехай вони п'ють отруту в пабах,кашляють від сигаретного диму, пишуть один одному примітивні вірші,кидають у вогнище любовні листи і помирають від розлук та невиконаних обіцянок,поки не знайдуть істини,поки не зрозуміють,що кохати — мов ходити лезом ножа,який може щохвилини стати твоєю смертю,яка загрожує тобі так само,як і тому,кого ти любиш,тому будь обережним,але відважним,будь упертим,але розсудливим,будь готовим втратити голову,але знай,що по-справжньому варте твоєї голови лише щире почуття,яке готове до трагічних поворотів та несподіваних вчинків його учасників.

Тому ніколи не раджу нічого своїм друзям - Джульєтам та Ромео,які сидять на моїй кухні і вперто просять порад,тому стараюсь ніколи не просити чиїхось уроків виживання в світі любові,де краще наперед нічого не передбачити,бо насправді ніколи й вдасться передбачити,бо,скажу наостанок, кохання — це ще й несподіванка,тому навіщо б це Джульєті знати кінець своєї історії,навіщо слухати лайку пана Шекспіра? Нехай залишається вічноюною героїнею найсумнішої оповіді на світі,нехай загоює свою рану і куйовдить волосся своєму Ромео,насміхаючись із закоханих,тикаючи пальцями в божевільних, і вихваляючись,що її серце залишилось цілим,як і сім'я. А все завдяк чому? Все завдяки коханню,яке тепер приречене на вічне життя.

- Я вам звичайно співчуваю,але розбирайтесь самі.- кажу я друзям. - Джульєта,наприклад,послухала поради Лоренцо,і бачите що сталось?

- Що сталось? - запитують знервовані Ромео та заплакані Джульєти.

- Померла, - западає страшна пауза. - Класику треба читати! Вирішуйте самі,слухайте своє серце... чи що в таких випадках кажуть?

- Не знаю — знизують вони плечима і йдуть геть - Джульєти - на балкони,виглядати Ромео,а Ромео — під тіж балкони співати серенади. Дорогою на місце призначення кожен купує отруту - хтозна, що може статися. Кохання  — це ж несподіванка,яка рятує всіх від трагічних поворотів долі,або саме за допомогою них змінює світ навколо.