Жираф,що їв сніг і бачив Сахару

До мене багато емоціних потрясінь доходять, як до жирафи.

От, наприклад, сталося щось в липні, а я починаю все це переварювати лише в кінці вересня. Коли це “щось” лишень відбулось, мені здається, що я неприступна, і ніщо не може зачепити найглибші струни моєї душі. Але минає декілька місяців,і через бар'єр байдужості та оптимізму проривається усе, що так довго чекало на свій зоряний час,щоб впасти на мене холодною лавиною. Уяви лишень жирафа у сніговій лавині. Так і я себе почуваю.

Це з тих ситуацій,коли ти жираф. Бредеш засніженими горами, роздивляєшся небо,вдихаєш таке незвичне холодне повітря; поки не замерз, радієш новому поворотові долі, дивуєшся з непередбачуваності життя(там тебе палить пекельне сонце Африки, а тут тобі альпійський мороз обпікає дихальні шляхи), але ти ж жираф, старий добрий жираф, до якого усі зміни доходять з помітною затримкою, тому можеш користуватись своїм жирафським способом сприйняття дійсності і вивчати незвідані світи. Можна прогулюватись горами, падати, підійматись, їсти сніг, знайомитися з аборигенами, та в один момент помітити, що

пісок надто мокрий і холодний, а пустеля набула гострих, різких контурів, і саме тоді тебе, позитивного жирафа, накриває сніжна лавина, збиває з ніг і несе у білу безодню холодних альпійських снігів,все більше віддаляючи від рідної південної Сахари. Ти нарешті розумієш,що дивним чином втрапив до чужого середовища, де можеш не вижити. А те як ти маєш вибиратись з цієї снігової халепи, відомо лише африканським Богам,яким ти, до речі,молитися не вмієш.

Вистромивши 5-ти метрову шию з снігової кучугури, ти переляканими очима намагаєшся знайти хоч щось знайоме своєму окові. Та що тут в зимових горах може нагадати спекотну,екзотичну Африку? Оце, я розумію, стресова ситуація. Бачили колись жирафа у стані шоку? Як матимете нагоду, гляньте в дзеркало, коли у двері постукають далекі родичі з Житомирської області, що вже декілька років обіцяли освітити вашу скромну оселю своїм приїздом. В цей момент краще вже бути страусом,щоб могти заховати кудись перелякане обличчя.

Тут ти, як єдиний у своєму роді  ссавець клади китопарнокопитних, родини жирафових,  маєш вибрати: вирушити в тривалу подорож на гарячу Батьківщину,стати першим жирафом,що освоїв екстримальні умови існування і розпочав Велике переселення жираф на холодні альпійські вершини, або ж, не шукаючи легких шляхів,зробити з Альп південну Сахару. Померти ти не можеш. Бо,по-перше, ти жираф,по-друге, жираф у Альпах,по-третє, якщо ти вже тут,значить така твоя жирафська доля - маєш вигрібати копитами із заметів,дертися на гострі шпилі альпійських вершин,щоб лукаво підморгувати своїм землякам у південній Сахарі,провокуючи їх на авантюри,подорожі та освоєнння нових земель.